Музична традиція Дрездена

Придворний оркестр 1548 року

Оркестр, який нині має назву Staatskapelle Dresden, було створено за наказом Моріца, курфюрста Саксонського, у 1548 році. Генріх Шютц був пов'язаний з ним на ранньому етапі його історії. Він переїхав до Дрездена у 1615 році, щоб працювати придворним композитором курфюрста Саксонського, і помер там у 1672 році. Серед його творів — «Psalmen Davids» 1619 року та «Musikalische Exequien» 1636 року. «Dafne» Шютца, виконана в Торгау у 1627 році, традиційно вважається першою німецькою оперою, хоча її музика втрачена. «Musikalische Exequien» називають першим німецьким реквіємом, а його пасіони 1660-х років описують як найвеличнішу пасіонну музику до Баха.

Пізендель, Вівальді та Дрезденський оркестр

У XVIII столітті Дрезденським придворним оркестром керував скрипаль Йоганн Георг Пізендель, який офіційно став його концертмейстером у 1730 році. Джерела описують його як найкращий інструментальний ансамбль Європи того часу. У 1716 році Пізендель вирушив до Венеції і провів дев'ять місяців, навчаючись у Вівальді, а Вівальді, Альбіноні та Телеман присвячували йому свої твори. Саме тому Вівальді так природно вписується в дрезденську програму. Пізендель приєднався до оркестру як скрипаль у 1704 році й повернувся як провідний скрипаль у 1712 році, а фактично керував ним від смерті Жана-Батіста Волюм'є у 1728 році.

Вебер і Вагнер

Карл Марія фон Вебер обіймав посаду Hofkapellmeister з 1816 по 1826 рік, а Ріхард Вагнер — з 1843 по 1848 рік. Власний перелік прем'єр Semperoper включає «Рієнці» Вагнера 1842 року, «Летючого голландця» 1843 року та «Тангейзера» 1845 року. Перший оперний театр Готфріда Земпера відкрився 13 квітня 1841 року. Обидва обіймали посаду Hofkapellmeister: Вебер — десять років, а Вагнер — п'ять.

Штраус і Semperoper

Ріхард Штраус тісно пов'язав своє ім'я зі Staatskapelle як диригент і композитор, і оркестр здійснив прем'єри кількох його творів. Перелік прем'єр Semperoper включає «Саломею» 1905 року, «Електру» 1909 року та «Кавалера троянди» 1911 року. Будівлю було значною мірою зруйновано під час бомбардування 1945 року, залишилася лише зовнішня оболонка, а реконструкцію завершили 13 лютого 1985 року, коли театр відкрився знову «Вільним стрільцем» Вебера. Staatskapelle є складовою частиною оперного театру, граючи в оркестровій ямі для опер і на сцені для власних концертних серій.

Два оперні театри Земпера

Готфрід Земпер спроєктував перший оперний театр, який відкрився 13 квітня 1841 року. Після пожежі 1869 року будівлю було відбудовано і завершено у 1878 році, а син Земпера Манфред звів другий театр за планами батька. У статті перелічено прем'єри Штрауса протягом чотирьох десятиліть: «Feuersnot» 1901 року, «Саломея» 1905 року, «Електра» 1909 року, «Кавалер троянди» 1911 року, а згодом «Intermezzo», «Die ägyptische Helena», «Arabella», «Die schweigsame Frau» та «Daphne», остання — 1938 року.

Де відбувається концерт у Цвінґері

Гала-концерти у Цвінґері дає не Staatskapelle. Їх виконує Dresdner Residenz Orchester, заснований у квітні 2013 року скрипалем Ігорем Малиновським, чий склад змінюється залежно від програми — від дуету чи тріо до оркестру з 30–50 музикантів. Спільне в них одне: місто. Дрезден дає музику в дворах і залах ще від барокового двору, а Цвінґер приймає серенади з 1928 року. Вівальді, Моцарт і Ґріґ — імена з його календаря — саме той репертуар, що пасує невеликому ансамблю.

Читати далі: Концерт у Дрезденському Цвінґері: бронювання

Кому це не підходить

Цей путівник — не афіша Semperoper чи Staatskapelle, чиї власні програми і є тим місцем, де шукати оперні та симфонічні концерти. Це тло для вечора у Wallpavillon, і він аж ніяк не твердить, що оркестр Цвінґера — це придворний оркестр 1548 року. Це також не путівник із квитків: деталі бронювання — у путівнику з бронювання.